Осінь – це пора натхнення. Дивишся навкруги й бачиш оцю безмежно велику й невимовно красиву картину, яку намалювала природа, неодмінно хочеться, щоб вона ніколи не зникала.

30 вересня 2014 року учні Вергунівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів створили свою власну осінь, використавши врожай цього сезону: гарбузи, перець, капусту, яблука й безліч квітів.

Хочеться звернути увагу, з яким ентузіазмом та натхненням діти й навіть батьки підійшли до цього проекту. Це свідчить про багатство внутрішнього світу, а також вміння помічати прекрасне навколо себе. Досить часто людям цього не вистачає, а потрібно лише озирнутися, адже нас оточує чудова природа, незрівнянні ні з чим ландшафти та феєрія чарівних кольорів.

Достойними прикрасами ряду поробок були вази й самі квіти, зроблені з овочів(учні 3, 5, 8, 11 класів). Різноманітні варіації творчості з господаря городу – гарбуза: кораблі, літаки, родини, деякі види тварин (учні 9, 10 класів).

Особливої уваги заслуговувала робота наймолодших школярів та їх батьків (1-4 класи) – український двір – виконана з любов'ю, продумана до дрібниць, вона тішила погляд і ще раз підтверджувала любов до природи, до рідного краю: українська розмальована хата, господарі, дерево з лелечим гніздом, тин, уквітчаний соняхами, жоржинами, віз з кіньми, лебеді в ставу…

Також, крім осінніх композицій, школа презентувала роботи учнів та їх батьків під назвою "Джерелами творчості". Виставка вражала своїм різноманіттям, оригінальністю та неповторністю: картини, створені за допомогою ракушок, зерен кави, бісеру і, звичайно ж, вишиті хрестиком, гладдю; рушники та подушки з-під копітких рук мам та бабусь; поробки з намистинок, паперу; вироби з дерева та ін.. 

Роботи об'єднані кількома темами: це й природа (квіти, зимовий ліс, море), і тварини, й інтер'єр, але найбільше було представлено ікон.

Мета подібної виставки – довести, що український народ творчий, здібний та талановитий. Нам є що показати, ким пишатися. Ми гордо представляємо наші вергунівські таланти, що скромно вечорами займалися улюбленою справою.

Звичайно, душа радіє, коли розумієш, що, навіть в цей нелегкий час, люди не зневірюються, не опускають руки, а пам'ятають звичаї своїх предків і передають їм наступним поколінням.